Дівчинка Алінка просто обожнювала казки. Особливо їй подобалися принцеси і принци, чарівні королівства й захопливі пригоди. Та вона зовсім не вміла дбайливо ставитись до книжок.

Зі школи Миколка, Ромчик і Марійка щодня поверталися додому разом, адже мешкали друзі в сусідніх будинках. От і цього сонячного дня вони неквапливо йшли вулицею, із захопленням обговорюючи подальші плани. Аж раптом....

Якось у лісі трапилася велика пожежа. Постраждало багато дерев, тварин і пташок. Насилу врятувалися від пожежі і маленьке білченя з мамою-білкою.

Жив собі у лісі зайчик Пухнастик. Був він біленьким, пухнастеньким і дуже милим. Рідні його обожнювали й пестили. Все йому дозволяли робити, постійно хвалили – і за діло, і без діла. Згодом зайченя вирішило, що воно краще за всіх інших, і перетворилося з Пухнастика на Зазнайка-носазадирайка. 

В одному квітучому садочку мешкало багато метеликів, щоправда, деякі з них літали вдень, а деякі – кружляли вночі, купаючись у місячному світлі. Тендітні комахи ніколи не зустрічалися.

Ця казочка присвячена тварині, яка колись давно була зовсім  худенькою і стрункою, а також найспритнішою з усіх тварин. А ще вона чудово танцювала та робила це постійно. Це — давня черепаха.

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який, на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його та піклувався.

Якось маленька Оленка посварилася 
з усіма своїми снами і більше не хотіла вночі спати. 

Жив собі у самому серці України, в Києві, маленький песик Джекі, який,
на жаль, не мав господарів. Він дуже страждав від цього і вважав, що він
якийсь неповноцінний, якщо у нього немає господаря, який би любив його
та піклувався.

Колись давно люди навчилися писати і почали занотовувати свої думки, спостереження та вигадки. Саме в ті часи на світ народилася Література.