Якось восени дощик накрапав,
Рясно нашу землю ніжно омивав.
Хмари розтягнулись в небі голубім,
Сонечко сховали в білій пелені.
Дощ гуляв по полю, по лісах, степах,
Аж забрів в гайочок, де грибочок спав.
Ніжно усміхнувся до грибочка дощ,
Вимив його шапку і сховався в кущ.
Гриб напився соку і набрався сил,
Раптом озирнувся, а він не - один.
Раз, два, три, чотири… друзів - цілий гай,
Весело тепер їм, це ж бо справжній рай.