Дівчинка Алінка просто обожнювала казки. Особливо їй подобалися принцеси і принци, чарівні королівства й захопливі пригоди. Та вона зовсім не вміла дбайливо ставитись до книжок.

Улюблена книжка Алінки була в жахливому стані. Яскраві ілюстрації додавали казкової атмосфери і надихали дівчинку на творчість, тому вона часто брала до рук фломастери і виправляла на ілюстраціях все, що вважала за потрібне.

– Корона короля невиразного кольору! – стверджувала Алінка і перефарбовувала її в інший колір.

– Занадто довге! – казала дівчинка й відривала шматок ілюстрації з частинкою волосся Рапунцель.

Батьки пояснювали донці, що до книжок треба ставитися дбайливо, цінувати й берегти їх, та Аліна й слухати не хотіла нудні зауваження дорослих.

Одного разу, коли її улюблена книжка спробувала «втекти» зі столу, дівчинка встигла схопити її за сторінку, але та все одно впала на підлогу, а сторінка відірвалась. Алінка навмання вклала відірвану сторінку назад у книжку.

Тієї ж ночі уві сні прийшли до неї троє казкарів: Шарль Перро та Брати Грімм: Якоб і Вільгельм.

– Вітаємо тебе, Алінко! Ми – письменники, автори та збирачі твоїх улюблених казок.

– Дякую вам за них! – зраділа зустрічі Алінка.

– Будь ласка, – відповів Якоб Грімм. – Але, на жаль, не можемо подякувати тобі за дбайливе ставлення до них. Ми покажемо, яке нестерпне життя ти влаштувала героям наших казок.

Він змахнув рукою і вони вмить опинились у прекрасному казковому палаці з кришталевою підлогою і білими мармуровими стінами. Сотня слуг із ганчірками намагалися відмити різнокольорові смужки, які Алінка намалювала фломастерами, але їм це не вдавалося.

– Вони працюють уже багато днів без перепочинку, тому слабкі та засмучені, – повідомив Шарль Перро і клацнув пальцями.

У просторій тронній залі вони побачили сумного короля, золота корона якого була пофарбована червоним фломастером, і зарюмсану королеву в сукні з неохайно розмальованими рюшами і фіолетовими квіточками. Також дівчинка з казкарями помітили в саду блакитну пташку, яка плакала.

– Чому ти плачеш, пташко? – запитала Алінка.

– Бо ти загнула сторінку з моїм садом і тепер дерево, на якому я живу, росте догори дриґом. Я не можу навіть сидіти на ньому – весь час падаю, – сказала засмучена пташка.

А ще вони зустріли Попелюшку, збентежену через відірвану Аліною сторінку, на якій було написано про бал, перелякану Рапунцель, якій Алінка вкоротила волосся. Там була і спляча красуня, яка замість того, щоб заснути й зустріти свого принца, танцювала на балу, бо ж саме до її казки Аліна додала відірвану сторінку з казки «Попелюшка».

Крім того вони побачили Червону Шапочку, що посковзнулася на масній плямі, яку залишили на сторінках книжки немиті Алінчині руки. Червона Шапочка боляче вдарилася і не змогла піти до бабусі.

– Ну і як тобі результат такої недбалості? – запитали в один голос Брати Грімм?

– Я більше так не буду, – засоромлено відповіла Алінка. Я все зрозуміла.

Казкарі усміхнулися, попрощалися і зникли.

Перше, що зробила дівчинка, коли прокинулася – розгорнула книжку і вирівняла сторінку з намальованим садом.

– Сідай, пташко, на своє дерево, – усміхнулася дівчинка. – А ввечері я вклею на місце відірвану сторінку про бал, – пообіцяла Алінка книжці.